Сім'я і школа в романі Генріха Манна "Вірнопідданий"


 Актуальність проблем, які підняті в романі "Вірнопідданий", не зникла і сьогодні. Події цього художнього твору відбувались століття тому. В цьому короткому відгуці бажаю підкреслити тільки педагогічну проблематику підняту в романі. Вона тут тільки негативна, адже демонструється вкрай темне формування головного героя під впливом сім'ї та школи.

Сам Генріх Манн бажав викликати в нас, читачів, почуття відрази до людини, яка пройнята шовінізмом, ксенофобством та імперіалізмом. Але всі ці риси мали свою історію формування.

Головний герой роману - Дідеріх Геслінг. Він наділений багатьма злими якостями - лицемірством, конформізмом, опортунізмом та ін. Власне, його прізвище в перекладі з німецької - огидний. Саме такою стає людина яка замість формування - деформується сімейним і шкільним недбальством.

Манн прагнув продемонструвати ненависний йому німецький кайзерівський режим початку XX століття в темних фарбах буття окремої імперської людини.

Як сформувався морально збанкрутілий Дідеріх? Хто сприяв його становленню? Що вело його до вдаваної сміливості, прихованої боягузливості й моральної безвідповідальності?

Не відзначу всього, але підкреслю роль таких складових цього злочину як сім'я і школа.

Перше батьки. Геслінг старший знаходить час для того щоби лупцювати сина за різні провини й тільки. Він зовсім (вірячи сторінкам оповідання) не проводить часу з сином для дружнього сімейного спілкування, для лагідного і цілеспрямованого виховання. Батькові боляче бачити, як син морально бідніє, але він не розуміє, що має велику можливість це змінити. Цю можливість він так і не використає. Коли Геслінг батько помирає, молодий син успадковує його фабрику, а, отже, отримує певну життєву незалежність і здатність впливати на життя цілого міста.

Мати, яка теж не проти відлупцювати сина, постає в романі духовно зубожілою людиною. Вона поверхово вчить сина вірити в Бога, не розкриваючи глибинної краси християнського віросповідання. На практиці Геслінг-мати віддана ласощам і пліткарству.

Хоча Манн й презирливо описує релігію, але явно виставляє формування в Дідеріха Геслінга прихованого невірства. В дорослому віці Дідеріх демонстративно проявляє релігійність, але натомість приховано і свідомо чинить аморальні вчинки. Як наслідок це ще одна частина лицемірства головного героя.

Далі - ШКОЛА. Зацитую наступну характеристику: "Після стількох страшних сил, яким йому доводилося коритися…, - відзначає Манн, - Дідеріх опинився під владою ще страшнішої сили, що поглинала людину цілком: школи. Дідеріх переступив її поріг з плачем і через той плач не міг відповідати навіть того, що знав. Потроху він навчився пускати сльозу саме тоді, коли не вивчив уроків, бо страх не робив його ні стараннішим, ні менш мрійливим, - і він таким чином уникав деяких поганих наслідків, аж поки вчителі не розгадали його системи."

Далі в романі продемонстровано формування в Дідеріха під впливом школи поваги до грубої сили примусу. Він сам отримує задоволення, коли може змусити слабкіших коритись.

"Владу, лещата якої його затисли, Дідеріх у свою чергу сам уособлював перед своїми молодшими сестрами. Дівчатка змушені були писати під його диктовку і навмисне робити побільше помилок, щоб він мав змогу шаленіти, тішитись червоним чорнилом і карати. А карав він жорстоко…"

Тому школа передала Дітріху Геслінгу наступні вміння - повагу до грубої сили, тваринний страх перед владою, любов до примусу, лицемірство. Все це формувало людину громадянина, а точніше людину шовініста, яка готова вийняти в інших трісочку з ока, але дерев'яної колоди у власному оці не помічає.

Дідеріх Геслінг не навчиться розуміти справжню людську гідність. Він виросте рабом безглуздої системи, якій він відданий в міру її сили.

В дорослому житті Дідеріх підтримує імперську Німеччину не тому, що в неї цікаві для нього ідеї, чи великі культурні надбання, але тому, що вона своєю силою примусу вмикає в ньому вироблену "компетенцію" поваги до фізично сильного явища.

Це жахлива картина "освіти" без світла справжнього знання і "сили" без гідності. Будь-яка сімейна і шкільна педагогіка, яка спрощує механізми виховання і навчання, яка не враховує складності формування особистості приречена на формування моральних банкрутів.


Коментарі